Ніколи не хотіла написати верхній пост, але останнім часом, думаю, — варто, щоб було легше зрозуміти мене і мій блог.

Спілкування з людьми  є моєю роботою, яка пов’язана з адміністративною діяльністю та перекладами. Знання мов дозволяє брати з навколишнього середовища та Інтернету багато інформації. Думаю, мій ІНЯЗ був не лишнім.

Мрію про другу освіту, але остаточно не вирішила , що то буде. Можливо, маркетинг. Реклама. Але, почитавши Бегбедера, засумнівалась. Хоча, може, це краще — знати цей предмет і популяризувати добрі речі.

Завжди хотіла бути дизайнером інтер’єрів, тому хатки, шафки, квіточки, кошики, стільчики — це те, про що я часто згадую на блозі. Мрію про будиночок за Києвом, в якому буду створювати затишок. Зрештою, в кожній квартирі, в якій жила, можна створити затишок. Він не залежить від кількості грошей, як, власне, і стиль.

Я часто пишу про моду. Але ніколи не закликаю купувати речі, дорогі речі. Моду і стиль завжди можна зібрати з речей, які вже є в гардеробі. Потрібно лише мати кілька базових речей і уяву-фантазію. (В кінці кінців завжди є second hand та hand made).

Велику частину мого життя займають бідні і бездомні. Я дякую Богу, що ще студенткою потрапила в цю благодійну організацію, де люди на волонтерських засадах помагають бідним і самотнім, дружать з ними. І стають від цього щасливішими.

З часом це настільки міняє світогляд, що бездомний і big boss стоять на одному рівні. Дружба з бездомними дає свободу, свободу від упереджень.

Люблю природу, подорожі і хорошу музику.

І основна річ, до якої я прагну (і всім бажаю)— це внутрішній спокій. Це так класно, коли є надія на завтрашній день, радість сьогоднішнього і подяка за вчорашній. І коли тобі не страшно в будь-який момент стати перед судом, коли тебе попросять зійти з цієї Землі.

Так жити дуже класно. Будувати плани. Аналізувати свої злети і падіння. Писати блог...

(15.03.2011)

Дякую Tобі Боже, за цей суперовий сніг за вікном.

Я продивляюсь свої улюблені бложики, п'ю каву, і слухаю Коsheen.

Вирішила написати лист дівчатам з

http://flowerslovers.livejournal.com

Привет, Таня и Юля,

Давно хотела поблагодарить вас за ваш блог, (и магазин – москвичам повезло)))).

Как я уже говорила, в вашем блоге я нашла то, что долго искала. Поддерживаю ваш вкус на 100%.

Я живу в Киеве. В нашей стране, как и у вас очень тяжело найти нормальный букет. Тотальная безвкусица: целлофан, сетка, краска на цветах, бусинки, etc. Если и можно купить красивый букет, то он будет стоить очень дорого (как будто кусок атласной ленты и крафт бумаги - золотые). Простые люди не могут позволить себе такой букет.

А топ менеджмент (я помощник руководителя) вообще не заморачиваются и дарят охапки роз (без вкуса), которые уже всем надоели.

По этому, когда меня просят подготовить букет, я ищу что-то не очень стандартное (хотя меня не всегда понимают).

С друзьями – проще. Я знаю, что им понравиться. Я накупила бумаги, лент и теперь, когда нужен подарок, я делаю интересный букет сама.

(Извини за мой русский, я никогда его толком не учила, только Толстой, Достоевский, Бунин и другие, которых читала. Мой родной – украинский, и мне приходиться проверять написание слов))))))).

Вернусь к букетам. Думаю, со временем многие оценят ваш вклад в развитие флористики в наших регионах.

Я внимаю каждому вашему букету.

Открыта к коммуникации и критике,

Яна.

http://yasia15.hiblogger.net/
http://ya-kykysia.livejournal.com/

Открыть больше изображений

Як мені подобаються робити букетики з різних квіточок - це просто торба!

.

я ще ходити без шапки, коли падає сніг, але закутавшись в шарф і вдягнувши під пуховик ще свій улюблений сірий кардиган.

.

але жалко, що він вже трохи зносився, і я вже не знайду такого.

Мода - така мода. Все змінюється, і не завжди на краще.

Не ходу я fast fashion, хочу slow one.

.

Краще мати кілька речей (більш менш класичних), які ти любиш і будеш носити кілька років,

ніж купити щось супер модне і викинути через півроку.

Ця культура споживання вже задовбала. В нас і смітників вже забагато. І не треба прикриватися фен шуєм, що лишнє треба викидати. Лишне не треба купляти.

Шопінг щастя не приносить. Не обманюйте себе самі.

Открыть больше изображений

Ні, не варто курити. Навіть якщо сумно. Голова болить, шкіра сіріє. Запах. Я вже перевірила.

Ця квіточка в лівому нижньому куті мене так пре, що я не можу не викласти її на блог (мені треба нормальний фотоапарат, щоб фотографувати один одного цю красу).

Букет стоїть на балконі, щоб не вмер раньше врємени.

Подивилась фільм "Всі справжні дівчата".

6/10 (добре, що не 4)

Очікувала в кінці хепі енд, а ля сидять вони на фоні заходу в горах, а він ... вчить пса плавати.

Це ж кіно, а не життя...

Чи кінець відкритий, як у французьких фільмах?

.

Сарказм. Self оne.

http://liebertine.livejournal.com/348421.html?view=9306629#t9306629

на вихідних сиділа дома.

подивилась два сезони "Друзів"

тепер мої жарти дуже друзівські

.

добре хоть "Бівіс і Батхет" не дивилася...

... переглянула свій wishlish, в якому новий телефон, велика книжкова шафа на півстіни і купа іншого матеріального і подумала чому ми не пишемо у вішлісті, наприклад, "помиритися з братом" або "прийняти свекруху такою як вона є".

Ви знаєте на скільки людина була би щаслива, якби збулося те останнє, а не перше? Tа складала би книжки на підлогу, на купку, обмітала з них пилюку, ходила би - літала, співаючи і не звертала уваги на старий телефон.

Але ми вносимо в вішліст тільки "матерію", те, що можна купити, а реклама підкидає нам нові опції, від яких ми точно не стаємо щасливішими.

Пропоную змінити підхід і писати у wishlist такі пункти як "помиритися з", "зрозуміти", "пробачити". Саме у wishlist, а не в плани, бо людина не може все розпланувати і передбачити, але якщо буде просити Бога, то Він пошле їй супер ситуацію, найбільш сприятливу для здійснення її просьб.

останнім часом взагалі не хочеться нічого писати на блозі.

купила собі два нових молескіна (для рецептів та про моду). (а ще в мене є для книг)

FYI

буду туди думки скидати.

і менше кумарити інших своїм "баченням світу")))

е.g. що синій лак нормально вписується в дрес код,

капуста в букеті - не лишня,

а борщ має бути насиченого бурякового кольору, а не вицвіло-жовтого, похожого на помиї.

.

не хочеться ні з ким сперечатися і доводити свої погляди.

бо tastes differ.

(шось я бачу, що в цім прагненні to be liked and accepted by everybody є велика гординя,

я ж то тусуюсь з незавжди стандартними людьми, а а чекаю сприйняти від всіх.

так шо Яна попустилася і пішла спати почитати щось)

.

надіюсь, що зшитий папір, на який я викинула гроші, допоможе мені якось впорядкувати свої думки, які деколи розпирають.)

і я через кілька років можу знайти свої записи про той чи інший фільм, не перериваючи всі свої щоденники за десяток років.

на блозі я більше гублюся, ніж в блокноті.

.

Открыть больше изображений

http://flowerbazar.livejournal.com/

Нова знахідка на просторах інтернету.

Мені теж часто приходиться складати букети і я це люблю.

.

Один з недавніх букетиків - троянда, хризантема, декоративна капуста:

Щоб хоть трохи зрозуміти наскільки багато ми можемо навчитися від стареньких людей, можна подивитися той фільм:

(попереджую, що початок трохи важкий для сприйняття)

Эта история о Метт, неонацистке, которая зарабатывает деньги сиделкой у четырех полоумных стариков, которые от этой жизни не ждут ничего, кроме смерти. Метт безразлично плывет по течению жизни, пока однажды ночью бессмысленный акт агрессии не меняет ее мироощущение. И, проснувшись на следующий день, она пытается поменяться в компании своих сумасшедших стариков, стремясь к уважению и любви. И она может доказать, что произошедшая маргинализация ее подопечных - лишь результат пагубного воздействия современного общества, и это еще не означает их конец.

http://www.ex.ua/view/10232217

...замерзли руки поки я сиділа переглядала записи в жж.

в нашій хаті ще не палять (ще не опалюють) (не палять теж - я).

елвіс в навушниках співає, що його треба ніжно любити.

я мрію про свою чорно-білу-неотесану хатку (black, white and rustic - my favourite).

скоро знов треба буде платити за квартиру, а ми ще не назбирали повну суму.

ну що ж кесареві - кесареві, а Богу - боже.

Я це розумію. І знаю, що друге важливіше.

І дасть нам Бог на того кесаря.

А тим часом мої мрії потроху матерілізуються - коло мене вже багато різних дрібниць чорно-білих, і  класних книжок.

А ще я поступила на другу вищу освіту. І вчусь на Фінансах і кредиті. ви уявляєте який буде спеціаліст - іняз+фінанси)))???

Я не уявляю. ))))))))))

Чим більше вчусь - тим більше розумію, що найкраще бути там, де росте капуста. Тобто на .. городі...

знайшла свої старі навушники. знов йду і слухаю музику, і курю. ні не курю. поки що.

навіть моя улюблена радіостанція все ще настроєна на телефоні.

я так давно не слухала музику в навушниках, що вже забула який це кайф.

один мій друг колись сказав, що коли людина слухає музику в навушниках, - важко визначитичи вона п'яна чи обкурена, чи просто слухає музику, очі просто відсутні - людина в собі (ну щось таке).

ось я йду - вся п'яна від музики.

Соньо, виявляється, я люблю гуляти, але мені для цього потрібен допінг - музика чи сигарета (не тіштесь так- якщо ви це читаєте, значить попали в список близьких друзів)))))).

... двоє в обнімку і двоє в навушниках. як на тій старій фотографії. і щасливі...

не можна цей світ дивитись так серйозно - він і так недосконалий...

...головне не забувати, що все ми отримуємо від Нього...

подивилася фільм "Сід і Ненсі" (1986)

...виховую себе фільмами, хоча можливо варто було б книжками.

чомусь згадався твір "Тереза Ракен" Еміля Золі.

щоб вгробити життя не обов'язково бути музикантом-наркоманом...

в фільмі сподобався момент, коли вони цілуються (на постері), а збоку падає всяке сміття, яке вони не помічають...

така алегорія... ммммммммм

постер

...

З'їла цілу плитку шоколаду з корицею (+500 кКал),

і це після того як ми сьогодні пили шоколад в Львівській майстерні шоколаду.

.

Дивлюсь "Кохання та інші катастрофи"(2006).

Тішить, що головна героїня косить під Одрі із "Сніданку".)))

/

В житті дійсно є такі хлопці-друзі, або хлопці-подружки

(і не обов'язково геї. з геями взагалі не знаю, що робити. я їх не можу судити).

Так ось, хлопці- друзі.

з ними можна поговорити, порадитись. і не все зводиться до ліжка.

.

Один такий мій друг познайомив мене з моїм чоловіком...

куски з фільму:

смішна сцена, коли вона в ванну друзів пускає, а хлопця не пускає.

"я така п'яна. вертольоти.............."))))))))))))))))))))))))))))))))))

"кохання - це вибір. Рішення."

сподобалась її кімната, і те, що одяг висить не в шафі (колись думала таке собі зробити)

постер звідси

п.с. до речі, хтось мені фотосесію обіцяв....

з ногами.

колись не розуміла потребу таких книжок, що пишуть про організацію часу, поставлення цілі і таке інше.

але тепер розумію, що не всіх цього вчили дома.

і декому дуже важко відійти від рядянського, що все прийде саме собою і нічого не треба робити, тим більше думати і планувати.

все вимагає сил, грошей і уваги.

менше слів, і до праці!!

морально замучена.

чекаю відпустки, щоб поїхати додому.

сьогодні з подружкою (та шо Яся на хуторі) хотіли згадати "середа - станція бухаловка",

але пішли наїлися шоколаду в "Львівській майстерні шоколаду", пройшлися Києвом, поговорили англійською - вона почала вчити, зайшли з'їли якусь фігню в макдоналдсі (сто років там не була - класний ремонт забабахали, але я за здорову їжу, зайду туди знову не скоро))))

Шоколад - це краще, ніж пиво. По крайній мірі ми так сьогодні вирішили.

Якщо вашій дівчині погано - купіть їй шоколадку. якусь нормальну.

потішило, що в Майстерні каву запарюють, а не заварюють.

так як я люблю.

треба напевне і на роботі запарювати, - краще ніж з кавоварки.

Зайшли в Zara - якийсь такий галяк.

а в GAP знайшла класні шорти. Треба напевне їх купити, а більше я на разі - can't afford.

треба завтра купити риби, бо мозги вже зависають, і великий мішок порошку, бо якщо я почну прати свій костюм спортивний "перволями"- то вже не дуже економно.

Соньо на кухні чаклує - тушить кабачки і варить горохову кашу.

А ще там печеться пиріг з ревінем. Попробуєм, якщо я не засну і він не згорить...

Хочеться якось перепочити і перезагрузитися, але як???

прийшла додому і знайшла теплий чай...

хтось його заварив і він мене дочекався. і це так класно!

.

вчора їздили за містом "візуалізовувати свої мрії жити за Києвом"

я вірю, що Бог допоможе їх здійснити.

а ви теж молітся (хто як вміє),

бо зустрічі друзів-блогерів за містом набагато кращі, ніж в душній квартирі. правда?

.

а поза тим Бог далі веде по життю і балує.

чого тільки варта недавня знахідка давнього друга, якого не бачила 4 роки.

.

зареєструвалася на хуторі. тепер туди теж буду заходити скидати лінки на свої пости.

http://www.khutor.net/profile/kykysia/

Чому одні можуть помічати емоції і почуття,

а інші - ні,

одні говорять багато,

а інші - мало, але розуміють?

А може, то тільки так здається????

І сказав Давид: Чи є ще хто, хто позостався з Саулового дому?

Я зроблю йому ласку ради Йонатана.

2Сам 9.1.

Йонатан і Давид були величезними друзями.

Недавно з друзями говорили на тему "Друг".

І я тільки що зрозуміла, що друг - це той, хто тебе розуміє.

І тоді ти готовий зробити для нього все.

Дружба робить життя приємним і зберігається в пам'яті серця. Справжня дружба.

Але в дружбі повинен бути Бог, тобто не переступати закони. Бо тоді навіть щира дружба може привести до розчарування, або до зла.

Сьогодні зустріла друзів, яких не бачила давно.

Яка це радість бачити друга, обняти його і поговорити!

Поговорити з тими, які тебе розуміють...

Сім'я.

Рим. Великдень 2011.

фото - Игорь Селезнёв

я (не) фешн блогер. (я нефешн блогер) (я взагалі не фешен блогер)

Останній дорогий журнал, який я купила - Італійський вогггг.

не сподобався.

...

тепер мода (і журнали) не знають що би то ше витворити.

...

а хочеться - простого щастя.

такого, як в журналі Ліза

Читать дальше...

фото by me

фото телефоном

by me

Читать дальше...

Давно хотіла похвалитися чайничком і підсвічником, який мені подарували.

Давно треба було зробити тут рекламу про те.

Отже,

Андрій Собянін - кераміст з Полтави

Про нього:

http://yozhik.hiblogger.net/1116786.html

http://yozhik.hiblogger.net/754966.html

Прошу не звертати увагу на засохлі квіти на фото, то я тільки приїхала з Дубно, і милуючись ними думала, що жалко їх викидати.

І на нігті (ті, що в лівому нижньому кутку )теж не варто зважати.

Я вправляюсь в фотографуванні телефоном.

Як мій чоловік каже, "спочатку навчися телефоном фотографувати, а потім - купимо дорогий фотоапарат".))))))))

(а як будемо чемні - налиють води в басейн)))))))))))

В 1917 році у Фатімі, що в Португалії, Пресвята Діва Марія об’явилася трьом дітям - Люції, Франциску та Гіацинті. Це об’явлення було офіційно визнане Католицькою Церквою. Два перших послання були проголошенні відразу, а третє зберігалось в таємниці. Люція, по смерті Франциска і Гіацинти, вступила до закритого закону в Кольможе (Португалія), була монахинею та померла 11 лютого 2005 року. Сестра Люція прислала третій секрет Святішому отцеві Піусові ХІІ, щоб він об’явив його світу. Папа прочитав його з жахом, але не оприлюднив. Так само зробили й інші Папи, щоб в світі тне виникла паніка і страх. Після смерті Люції секрет був об’явлений, звичайно, не для того, щоб налякати людей, але щоб люди були приготовлені на події, які мають наступити.
Божа Матір сказала до Люції: «Об’являю світу те, що має відбутися між 1950-2012 роками. Людство занедбує Божі заповіді; диявол заволодів світом, сіючи ненависть і неспокій серед людей; держави виробляють смертоносну зброю, котра може знищити землю за кілька хвилин; більша половина людей буде знищена в атомній війні; виникне великий релігійний конфлікт; іслам буде атакувати християнство; виникне велика небезпека в церквах та монастирях; Бог допустить на людство град, суворі зими, спекотне літо, повені, вогонь, землетруси. Ці всі події мають відбутися перед 2012 роком».
Божа Мати сказала також: «Робіть вчинки милосердя потребуючим, всі, хто не робить добрих справ, не переживуть цієї катастрофи. Кару, яку Бог має послати на грішне людство, ніхто не може собі уявити. Бог суворо покарає всіх, хто відкидає Його заповіді. Закликаю всіх, щоб наблизитися до Христа, котрий є світлом світу».
Отець Августин, котрий живе в Фатімі, отримав від Папи Павла VI дозвіл, щоб відвідати сестру Люцію в Кольможе і вона сказала йому: «Отче, Мати Божа дуже засмучена тому, що мало хто зацікавився її пророцтвами з 1917 року. Повір мен,і отче, кара Божа невдовзі прийде. Багато душ пропаде і багато держав зникне з поверхні землі. Якщо люди навернуться і почнуть покутувати, молитися і виконувати вчинки милосердя, світ може бути спасенний, якщо не навернуться – то загине. Настав час, щоб послання Божої Матері дати пізнати всім, особливо рідним, друзям, знайомим. Почніть молитися і чинити покуту, бо лише крок ділить нас від катастрофи. Коли будуть багато говорити про мир – надійде катастрофа. (Одна людина, як займає високу посаду в світі, буде вбита, і це стане причиною атомної війни, котра приведе до страшного знищення в світі).
Темрява охопить світ на три дні – 72 години. Перед катастрофою ніч буде дуже холодна з сильним вітром, людей огорне неспокій і почнеться землетрус, котрий триватиме кілька годин. Вітер принесе газ і рознесе по світі. Сонце стане невидимим. Ті, котрі віддають пошану Діві Марії та розповсюдили її послання, не повинні нічого боятися, вона збереже їх від катастрофи.
Що потрібно робити, коли це настане? Вдома приготувати малий вівтар, на ньому поставити хрест і фігурку Божої Матері, бути вдома, стати на коліна і перепрошувати Бога за гріхи. Молитися «Вірую в Бога Отця…» і розарій, після кожного десята молитися: «О Ісусе, прости на провини наші, врятуй від вогню пекельного, приведи до неба всі душі, особливо ті, які найбільше потребують Твого милосердя. Ісусе, довіряю Тобі!». Дім повинен бути закритий, нікого чужого не впускати в дім, двері та вікна мають бути зачиненими, ні з ким не розмовляти, лише молитися. Засвітити посвячену свічку, котра має світити три дні, бо іншого світла в цей час не буде. Не виходити з дому з жоднії причини, аж поки все не внормується. Потрібно мати хоча б три воскові свічки в домі. Після молитви на розарію додати слава: «Діво Маріє, бережи нас, любимо тебе, спаси нас і світ». Потрібно мати в домі свячену воду і нею покропити дім, особливо вікна та двері.
Ті, котрі повірять моїм словам і будуть розповсюджувати їх, не повинні нічого боятися. Говорити про це іншим, поки маєш ще час. Ті, котрі мовчатимуть про це, будуть відповідальні за тих, котрі про це не знали і загинули.